Психологія безпеки - галузь науки, яка вивчає психологічні причини нещасних випадків, професійних захворювань, виникаючих в процесі праці, розробляє методи та прийоми підвищення безпеки діяльності.
Об’єктом психології безпеки є різні види предметної діяльності людей, пов’язані з небезпекою.
Предметом дослідження психології безпеки є психологічні процеси, які спричиненні діяльністю і впливають на її безпеку; психологічний стан, який позначається на безпеці діяльності; психологічні властивості людини, які відображаються на її безпечній поведінці.

Тема конфликта ныне актуальна, как никогда раньше. Невероятная сложность жизни в современном обществе неизбежно усугубляет недовольство людей друг другом.
Слово «конфликт» в буквальном переводе означает «столкновение». Конфликт — это естественный фрагмент человеческой жизни, не патология и не аномалия - это нормально. Он не всегда и не обязательно приводит к разрушениям. Напротив, это один из главных процессов, служащих сохранению целого. Для того, чтобы конфликты, сопровождающие наше существование
на каждом шагу, не приводили к напрасной трате времени и сил, не переполняли нас ядом негативных эмоций и, в конце концов, пагубно не влияли на наше здоровье, необходимо освоить своего рода «технику безопасности» в общении.
Однако, не все так просто в ходе конфликта. В каждом из нас возникает раздражение, обида и недоверие -именно эти негативные эмоции делают конфликты трудно разрешимыми. Решающим шагом для выхода из любого конфликта и восстановления хороших взаимоотношений является освобождение от негативных эмоций.

Гігієнічне нормування – це галузь профілактичної медицини, метою якої є вивчення умов впливу шкідливих чинників на організм людини й об'єктивне обґрунтування меж інтенсивності та тривалості їхньої дії, при яких речовини безпечні для організму.
Основи гігієнічного нормування були закладені в роботах С. Й. Каплуна, М.С. Правдіна, 3.І. Ізраельсона, М.3. Лазарева, Л.І. Медвідя, О.О. Летавета та ін. Теоретичні основи й методологія гігієнічного нормування стосовно окремих середовищ біосфери та їхніх факторів одержали подальший розвиток у роботах 3.А. Рязанова (атмосферне повітря), С.М. Черкінського (вода водойм), Є.Г. Гончарука (ґрунт), М.Г. Шандали (фізичні чинники середовища), Н.К. Вітте (виробничий мікроклімат), Г.А. Багдасаряна (біологічні чинники), Ю.Д. Думанського (електромагнітні випромінювання) та ін.

Качественное обеспечение всего дома чистой водой – это достаточно сложная, но вполне решаемая задача и полагаться на качество воды из централизованного водопровода мы не рекомендуем.