Психологія безпеки - галузь науки, яка вивчає психологічні причини нещасних випадків, професійних захворювань, виникаючих в процесі праці, розробляє методи та прийоми підвищення безпеки діяльності.
Об’єктом психології безпеки є різні види предметної діяльності людей, пов’язані з небезпекою.
Предметом дослідження психології безпеки є психологічні процеси, які спричиненні діяльністю і впливають на її безпеку; психологічний стан, який позначається на безпеці діяльності; психологічні властивості людини, які відображаються на її безпечній поведінці.
В теперішній час рівень виробничої небезпеки визначається досягнутим у суспільстві рівнем техніки та технології. Чим більш складні знаряддя і предмети праці, тим вище рівень небезпеки і важчі наслідки, при цьому недоліки людського чинника стають все більш помітними.
Серед чинників виробництва виділяють небезпечні чинники, виникнення яких на працюючих призводить до небезпечної поведінки, нещасного випадку; і шкідливі чинники, які призводять до погіршення здоров’я, зниження працездатності, професійним захворюванням.
Небезпечні виробничі чинники бувають видимі, коли їх небезпека очевидна, і потенційні, які можуть бути джерелом небезпеки через хибну, небезпечну поведінку людини.
Ситуація, в якій створюється можливість виникнення нещасного випадку, називається небезпечною (аварійною).
Причини небезпечної поведінки людей:
- еволюція (психо – фізичні якості людей погіршилися – гострота зору, слуху, швидкість психомоторних реакцій), що стало причиною суттєвого відставання фізичних і психологічних можливостей людини від вимог зовнішньої небезпеки;
- об’єктивне зростання ціни помилок;
- адаптація людини до небезпеки;
- ілюзія безкарності при порушенні вимог безпеки;
- зниження інтенсивності самонавчання;
- навмисне завищення вимог безпеки державними органами, яке рідко може бути виконано у конкретних умовах даного виробництва;
- конфлікт безпеки і продуктивності праці, коли виконання всіх вимог техніки безпеки не дозволяє працівнику виконувати норми.
Ці причини, пов’язані з людським чинником, розглядаються на 3-х рівнях:
1-й рівень – рівень людини (фізіологія та психологія);
2-й рівень – рівень оточення;
3-й рівень – соціума.
Чинниками помилок бувають:
-    природні та здобуті (інтелект):
здатність сприймати, зберігати, трансформувати і використовувати інформацію;
здатність орієнтуватися у потоці інформації;
знання.
-   тимчасові чинники:
фізична стомлюваність;
зниження уваги;
зниження координації;
зниження працездатності;
психофізіологічна стомлюваність.
Психологічні питання безпеки довгий час вивчалися головним чином у сфері промисловості і сільського господарства. Але виявилося, що психологічні проблеми безпеки властиві не тільки тим видам діяльності, де застосовується техніка. Усвідомлення ступеня ризику, його необхідності, ціни помилки, використання засобів захисту і багато ін. факторів, пов’язаних з небезпекою, нерідко присутні й у праці гірнорятувальників, членів пожежних дружин й ін. працівників, зайнятих цілеспрямованою діяльністю як у геології, так і в ін. галузях народного господарства.
До факторів, що обумовлюють здатність людини протистояти небезпеці, відносять:
    психобіологічний фактор, що випливає з природних властивостей психіки кожної людини і виявляється в несвідомій регуляції;
    фактори психофізіологічної якості особистості, що визначають особливості психічного відображення (пам’ять, мислення і т.п.) і ін. психічних явищ (потреби, уваги, психомоторики і т.п.);
    фактори соціальної якості особистості (відношення до роботи, мотиви трудової діяльності і т.п.);
    фактори соціально-психологічної якості особистості;
    фактори соціально-демографічної якості (стать, стаж роботи, вік і ін.)
Психофізіологічна якість особистості найбільш ємка. Її вплив на безпеку праці вивчалося багатьма вітчизняними і закордонними дослідниками. Встановлено, що травмованим працівникам властиві гірші показники по швидкості і точності дії, по сенсомоторній координації, по здатності розподілу і концентрації уваги, по спостережливості і т.д.
Психофізіологічна якість особистості визначається і психічним станом, що залежить від здоров’я людини, ступеня стомлення, також впливу стресу. Стосовно до проблеми безпеки праці стали говорити і про трудовий стрес. Трудовий стрес призводить до різних, а часом навіть протилежних результатів. Наприклад, стрес виявляється в загальному адаптаційному синдромі як необхідна і корисна вегетативна і соматична реакція організму на різке збільшення зовнішнього навантаження. Він складається з росту біоелектричної активності мозку, у підвищенні частоти пульсу, у рості артеріального тиску, розширенні кровоносних судин, збільшенні вмісту лейкоцитів у крові, тобто в цілому ряді фізіологічних зрушень в організмі, що сприяють підвищенню його енергетичних можливостей і успішності виконання складних і небезпечних задач (дій). Тому сам по собі стрес є не тільки ефективною захисною реакцією людського організму, але і механізмом, що сприяє успіху трудової діяльності в умовах перешкод, труднощів і небезпек. Однак стрес позитивно впливає на результати праці і сприяє подоланню виниклих у процесі праці перешкод доти, поки він не перевищив критичний рівень, після якого в організмі розвивається процес гіпермобілізації – порушення механізму саморегуляції, погіршення результатів діяльності  окремих органів, у тому числі нервової системи, аж до зриву. Стрес, що перевищує критичний рівень, іноді називають дистресом. У ситуації дистресу знижується точність рухів, невірно оцінюються сигнали, випадково включаються не ті агрегати. У підсумку це призводить до нещасних випадків.
Людина – складна саморегулююча система, здатна в залежності від сформованої ситуації, що склалася, ефективно використовувати свої можливості для досягнення необхідного результату і запобігати при цьому небезпеки.
Діяльність людини при виникненні небезпечної ситуації умовно можна розділити на ряд етапів.
На першому етапі за  допомогою аналізаторів людиною сприймається інформація про відхиленні елементів виробничого середовища або режимів роботи устаткування. Сприйняття інформації можливо при її значущості і наявності часу на сприйняття. На другому етапі відбувається первинний аналіз інформації, прогнозуються можливі результати наслідків і усвідомлення небезпеки. Суттєве значення при первинному аналізі має досвід і професійна орієнтація працюючого. На третьому етапі на базі апріорної інформації (закладеній у пам’яті людини) виробляється загальне (часто безадресне) рішення або комплекс рішень по усуненню небезпеки. На четвертому етапі вирішується питання про можливість усуненні небезпеки власними силами (швидкість і кількість відповідних управляючих впливів людини) або машинної складової (можливість швидкої  стабілізації процесу або зупинки машин з урахуванням дії інерційних мас вузлів та елементів). При від’ємному результаті будь-якого з етапів діяльності виникнення нещасного випадку буде визначатися тільки із загальною імовірністю появи незалежних подій. Наприклад, збіг у часі виникнення небезпечної ситуації в електричних проводах і відключення електроенергії у всьому районі під дією інших причин та ін. При позитивному послідовному вирішенні етапів виникнення нещасного випадку буде визначено імовірністю помилки введення управляючих впливів на систему управління. В небезпечній ситуації через розвиток стресу (стан людини під дією сильних впливів) імовірність помилки введення інформації значно зростає. Слід відмітити, що внаслідок стресу імовірність позитивних (правильних) рішень у людини зменшується.