Одними з небезпечних та шкідливих психофізіологічних виробничих чинників є фізичні (статичні, динамічні та гіподи-намічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове, зорове, емоційне).

Надмірні перевантаження зумовлюють зміни у фізіологічному та психічному станах людини, призводять до розвитку' втоми та перевтоми.

Втома - це сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психологічному стані людини, які з’являються внаслідок напруженої чи тривалої праці та призводять до погіршення її показників, нещасних випадків. Втома буває загальною, локальною, розумовою, зоровою, м’язовою та ін. Оскільки організм - єдине ціле, то межа між цими видами втоми умовна і нечітка.

Залежно від характеру вихідного функціонального стану' людини втома може досягати різної глибини, переходити у хронічну втому або перевтому.

Перевтома - це сукупність стійких, несприятливих для здоров’я людей функціональних зрушень в організмі, які виникають внаслідок накопичення втоми.

Основною відмінністю втоми від перевтоми є зворотність зрушень при втомі і неповна зво-ротність їх при перевтомі.

Відомо, що розвиток втоми та перевтоми веде до порушення координації рухів, зорових розладів, неуважності, втрати пильності та контролю реальної ситуації. При цьому працівник порушує вимоги технологічних інструкцій, припускається помилок та неузгодженості в роботі; у нього знижується відчуття небезпеки. Крім того, перевтома супроводжується хронічною гіпоксією (кисневою недостатністю), порушенням нервової діяльності.

Проявами перевтоми є головний біль, підвищена стомлюваність, дратівливість, нервозність, порушення сну, а також такі захворювання, як веге-то-судинна дистонія, артеріальна гіпертонія, виразкова хвороба, ішемічна хвороба серця, інші професійні захворювання.

Втома характеризується фізіологічними та психічними показниками її розвитку.

Фізіологічними показниками розвитку втоми є артеріальний кров’яний тиск, частота пульсу, систолічний і хвилинний об’єм крові, зміни у складі крові.

Психічними показниками розвитку> втоми є погіршення сприйняття подразників, внаслідок чого людина окремі подразники зовсім не сприймає, а інші сприймає із запізненням; зменшення здатності концентрувати увагу, свідомо її регулювати; посилення мимовільної уваги до побічних подразників; погіршення запам’ятовування та труднощі пригадування інформації; сповільнення процесів мислення, втрата їх гнучкості, широти, глибини і критичності; підвищення дратівливості, поява депресивних станів; порушення сенсомоторної координації, збільшення часу реакцій на подразники; зміни частоти слуху, зору.

Характер втоми залежить від виду трудової діяльності. На основі цього втома поділяється на фізичну та розумову.

Як зазначено вище, особливістю фізичної праці є те, що вона викликає фізичне напруження організму під час виконання роботи. У разі сильного напруження продовження роботи стає неможливим, і виконання її автоматично припиняється, а організм одразу переходить у фазу відновлення працездатності. Відновлення сил відбувається інтенсивно й у порівняно короткий період. Однак, залежно від важкості роботи, потрібен певний час на відпочинок.

Помірна розумова праця може виконуватися досить довго. Розумова праця не має чітких меж
між напруженням організму під час роботи і переходом у фазу відновлення сил. Втома під час розумової праці виявляється в нервовому напруженні, зниженні концентрації уваги і зменшенні свідомого її регулювання, погіршенні оперативної пам’яті і логічного мислення, сповільненні реакцій на подразники. Нервове напруження впливає на серцево-судинну систему, збільшуючи артеріальний тиск і частоту пульсу, а також на терморегуляцію організму та емоційні стани людини. Відновлювальні процеси після розумової праці відбуваються повільніше, ніж після фізичної.
Несприятливі порушення в організмі часто не ліквідуються повністю, а акумулюються, переходячи у хронічну втому або перевтому та різні захворювання. Найбільш поширеними захворюваннями працівників розумової праці є неврози, гіпертонії, атеро-склерози, виразкові хвороби, інфаркти та інсульти.

Втома породжує стан, який призводить до помилок у роботі, небезпечних ситуацій і нещасних випадків. Вчені наводять дані, які вказують, що кожному четвертому нещасному випадку перелупала явно виражена втома.

Боротьба із втомою насамперед зводиться до покращення санітарно-гігієнічних умов виробничого середовища (ліквідація забруднення повітря, шуму, вібрації, нормалізація мікроклімату, раціональне освітлення тощо). Особливу роль у запобіганні втомі працівників відіграють професійний відбір, організація робочого місця, правильне робоче положення, ритм роботи, раціоналізація трудового процесу, використання емоційних стимулів, упровадження раціональних режимів праці та відпочинку тощо.

Крім того, для профілактики втоми працівників застосовуються специфічні методи, до яких можна віднести засоби відновлення функціонального стану' зорового та опорно-рухового апарату, зменшення гіподинамії, підсилення мозкового кровообігу, оп-тимізацію розумової діяльності.

С. В. Михайленко, методист НМЦ ЦЗ та БЖД Чернігівської області