Мені відомі лише дві організації, які, щоб налякати ворогів, гроблять власних дітей - «Хамас» і «Єдина Росія». Ну, історично був ще цар Ірод. В Ізраїлі, якщо у молодої пари через рік після весілля не з'являються діти, то вони відразу звертаються до лікарів і в клініки запліднення. Дорогі процедури оплачуються державою. Взагалі, в тому, що стосується штучного запліднення, Ізраїль попереду планети всієї. Частково це прагнення виконати заповідь «Плодіться і розмножуйтеся», дану Адамові та Єві після вигнання з Едему, почасти - психологічна реакція людей, які пережили Голокост і передаються у спадок наступним поколінням. І взагалі в Ізраїлі дітей люблять! Дуже мало ізраїльських дітей передається на всиновлення. І таких інститутів, як дитячий будинок, практично не існує. Вірніше, вони є, але функція у них абсолютно протилежна, ніж у Росії. У російському дитячому будинку, казенному установі, дітлахи живуть мрією: ось відчиняться двері і увійдуть мама і тато. Тобто вони ще будуть чужими дядьком і тіткою, але обов'язково стануть мамою і татом. В Ізраїлі дитячий будинок - найчастіше проміжна станція очікування, де дитина чекає закінчення досить тривалої процедури по оформленню необхідних документів на усиновлення. Для малюків це сім'я, яка, як правило, має своїх дітей і підробляє наглядом за чужими, для школярів - інтернат, теж не схожий на російський. Дітей, які потребують постійного медичного догляду, тримають в лікарнях, до них приходять волонтери з таких організацій, як, наприклад, «Хібук Рішон» («Перше обійми»). Ці волонтери отримують пріоритет при бажанні усиновити вже знайомих їм дітей. Кількість сімей, які бажають прийняти дитину, на порядок більше кількості дітей, яким потрібна сім'я, яка приймає. Якби в Ізраїлі, як в мелодраматичних європейських романах 19-го століття, під двері пологового будинку підкинули згорток з немовлям, що вмить з'явився б з десяток сімей, які тут же, на місці, влаштували б локальну війну за право цього немовляти усиновити. Одне таке справа навіть дійшла до Верховного суду, пройшовши всі нижчестоящі судові інстанції. При вирішенні цього спору на засіданні були присутні 7 з 14 Верховних суддів. Для порівняння: справа Ейхмана розбирала тільки троє членів Верховного суду. Розглянутий питання полягало в наступному. Якась недалекоглядна дівча віддало дитину на усиновлення. За законом біологічна мати має право протягом року після усиновлення передумати й зажадати дитину назад. При цьому закон передбачає дуже мало лазівок, що дозволяють обійти базове встановлення: благом для дитини є виховання її біологічними батьками. Фактично закон тут піклується не стільки про благо дитини, скільки захищає права біологічних батьків на шкоду правам усиновителів. Зміст закону ясний - дати молодій матері можливість передумати і змінити рішення, яке, передбачається, вона прийняла, не маючи коштів прогодувати себе і дитину, впавши в звичайну в таких випадках паніку, ускладнену післяпологовий травмою. Інша справа, що закон встановлює абсолютно драконівські рамки довжиною в рік. Будь-хто, хто заводив хоча б домашня тварина, здатна уявити, наскільки це не вкладається в голові: віддати полюбився вихованця через рік. Тут же мова йде не про цуцика або про кошеня, а про маленьку людину. І ось, через більш ніж півроку після усиновлення, до матері-маргіналка раптом доходить, що вона здуру пропустила можливість легкої наживи й задарма віддала комусь чудову дійну корову. Вона знайшла прийомну сім'ю і стала вимагати у них гроші. Ті ж, заплативши вже більшу суму за право усиновлення, не пішли на поводу у вимогательніци. Поки суд та діло, з якоїсь діри виповз на світ божий ще й біологічний батько, який до початку судового розгляду взагалі не особливо цікавився долею чада. Відчувши запах легких грошей, ця парочка заходилася рекетіровать прийомних батьків через суд. Вся країна, затамувавши подих, спостерігала за вибухнула драмою. Причому, бачачи ридаючих перед камерами усиновителів і оточених адвокатами біологічних батьків, всі розуміли, що якщо орієнтуватися на те саме горезвісне «благо дитини», ні в якому разі не можна його повертати мамашкі. Тому що вона не те що про дитину - про себе не здатна була подбати. Якби за право бути батьком було потрібно здавати іспит, ця дама б з тріском на ньому провалилася. Тому всі, без винятку, симпатії були віддані усиновила родині. Але суд залишився непохитний - лекс, як відомо, дура. З важким серцем судді були змушені констатувати, що закон є закон. Оскільки з моменту усиновлення ще не минув рік, біологічні батьки мають право вимагати дитину назад, хоча при бажанні могли б наклепати ще з десяток собі подібних і практикувати на них свої батьківські таланти. І доводи зневірених бездітних прийомних батьків, милих і інтелігентних людей, що в їхньому випадку вердикт лікарів однозначний - бездітність, не зміг схилити рішення суду на їх користь. Ця коротка історія здатна пояснити, чому в Ізраїлі в принципі не може існувати такого явища, як безпритульні. Будь доженуть і усиновлять. Навіть для дітей-інвалідів, з вродженими вадами, знайдеться любляча сім'я. Не отримує жодних дивідендів від свого рішення, адже це тепер просто їх дитина. Сформована ситуація призвела до того, що в Ізраїлі існують громадські організації, ганяється за молодими дівчатами, охочими зробити аборт. Вони всіма правдами і неправдами намагаються умовити їх не переривати вагітність, народити і передати дітей на усиновлення, отримавши при цьому чималу винагороду. Ніж свого часу вищезгадана героїня і скористалася. Мені здається, що ситуація, що склалася подібно лакмусовим папірцем відображає здоров'я суспільства, яке здатне захистити і захистити своїх найслабших і беззахисних представників. Адже якщо воно, суспільство, на це не здатне, то й не суспільство це, а зборище озлоблених один на одного індивідуумів.
Музыкальный портал МеломанОФФ.Нет предлогает
Топ лист клипов - только саміе лучшие клипы, только самая классная музыка для меломанов.А так же музыкальные новости, прямая трансляция Муз ТВи чарт радио.
